гарячкування

ГАРЯЧКУВА́ННЯ, я, с., розм.

Дія і стан за знач. гарячкува́ти.

Палій не схвалював їхнього гарячкування. – Поспішиш – людей насмішиш, – казав він. – Хіба можемо ми такими нікчемними силами нападати на тисячну залогу? (В. Малик);

На Улянине гарячкування підстаркуватий зоотехнік посміхнувся у вуса (О. Копиленко);

І тут сталося те, що могло би хіба приснитися: мертві качки в моїх руках несподівано крякнули... Тепер онімів уже я. Бо чи міг я тоді в гарячкуванні збагнути, що од махання в качинім пір'ї з'явиться вітер, а з їхніх зів'ялих ший видихнеться повітря (М. Вінграновський).