1. Словник української мови у 20 томах

гарячкуватий

ГАРЯЧКУВА́ТИЙ, а, е, розм.

Схильний до збудження, гарячкування.

Поважний Іван Бриль коротким порухом руки спинив гарячкуватого й юрткого [верткого] Максима Колиберду (Ю. Смолич);

[Гібсон:] Не дурна дівчинка, Кросбі. Трохи гарячкувата і нестримана на язик (В. Собко);

Це був діяльний, розумний, хоча запальний, гарячкуватий князь. Рано здобувши київський стіл, він вів довгу і вперту боротьбу проти Святослава (В. Малик);

// Який свідчить про чиюсь схильність до гарячкування.

Гість був надзвичайно уважний. Він вислухав стрімку, дещо гарячкувату мову актора і простягнув руку: – Чекайте на звістку (Б. Левін).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гарячкуватий — гарячкува́тий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. гарячкуватий — -а, -е, розм. Схильний до збудження, гарячкування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гарячкуватий — див. жвавий; запальний; сердитий Словник синонімів Вусика
  4. гарячкуватий — ЗАПАЛЬНИ́Й (який бурхливо реагує на все, легко збуджується, роздратовується), ГАРЯ́ЧИЙ, ПАЛКИ́Й, ПОРИ́ВНИЙ, ПОРИ́ВЧАСТИЙ, ШПАРКИ́Й, АЗА́РТНИЙ, ІМПУЛЬСИ́ВНИЙ, ЕКСПАНСИ́ВНИЙ, ГАРЯЧКОВИ́ТИЙ (ГАРЯЧКУВА́ТИЙ) розм., ЗАГО́НИСТИЙ розм., ПАЛЮ́ЧИЙ розм. Словник синонімів української мови
  5. гарячкуватий — ГАРЯЧКУВА́ТИЙ, а, е, розм. Схильний до збудження, гарячкування. [Гібсон:] Не дурна дівчинка, Кросбі. Трохи гарячкувата і нестримана на язик, але не дурна (Собко, П’єси, 1958, 86). Словник української мови в 11 томах