1. Словник української мови в 11 томах

гарячкуватий

ГАРЯЧКУВА́ТИЙ, а, е, розм. Схильний до збудження, гарячкування.

[Гібсон:] Не дурна дівчинка, Кросбі. Трохи гарячкувата і нестримана на язик, але не дурна (Собко, П’єси, 1958, 86).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гарячкуватий — гарячкува́тий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. гарячкуватий — -а, -е, розм. Схильний до збудження, гарячкування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гарячкуватий — ГАРЯЧКУВА́ТИЙ, а, е, розм. Схильний до збудження, гарячкування. Поважний Іван Бриль коротким порухом руки спинив гарячкуватого й юрткого [верткого] Максима Колиберду (Ю. Смолич); [Гібсон:] Не дурна дівчинка, Кросбі. Словник української мови у 20 томах
  4. гарячкуватий — див. жвавий; запальний; сердитий Словник синонімів Вусика
  5. гарячкуватий — ЗАПАЛЬНИ́Й (який бурхливо реагує на все, легко збуджується, роздратовується), ГАРЯ́ЧИЙ, ПАЛКИ́Й, ПОРИ́ВНИЙ, ПОРИ́ВЧАСТИЙ, ШПАРКИ́Й, АЗА́РТНИЙ, ІМПУЛЬСИ́ВНИЙ, ЕКСПАНСИ́ВНИЙ, ГАРЯЧКОВИ́ТИЙ (ГАРЯЧКУВА́ТИЙ) розм., ЗАГО́НИСТИЙ розм., ПАЛЮ́ЧИЙ розм. Словник синонімів української мови