1. Словник української мови в 11 томах

гарячкувати

ГАРЯЧКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Діяти в стані збудження, захоплення.

Енергійна Ніна Іванівна гарячкувала, промовляла з запалом, намагаючись переконати своїх співбесідників (Собко, Скеля.., 1961, 54);

Переживав [Чирва] зо всіх, розказував.., гарячкував, кричав і метушився один за всіх чотирьох (Коз., Сальвія, 1956, 125);

// Проявляти збудження, нетерпіння.

Рілля підходить, як розкішне тісто І все село тривожно гарячкує (Вирган, Квіт. береги, 1950, 12);

Не гарячкуй, Зоню. Цю справу треба полагодити мирно (Вільде, Сестри.., 1958, 289).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гарячкувати — гарячкува́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. гарячкувати — Нетерпеливитися, хапатися, нервуватися, поспішати, квапитися, ід. пороти гарячку, г. газардувати. Словник синонімів Караванського
  3. гарячкувати — -ую, -уєш, недок., розм. Діяти в стані збудження, захоплення. || Проявляти збудження, нетерпіння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гарячкувати — ГАРЯЧКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Діяти в стані збудження, захоплення. Енергійна Ніна Іванівна гарячкувала, промовляла з запалом, намагаючись переконати своїх співбесідників (В. Собко); Переживав [Чирва] за всіх, розказував.. Словник української мови у 20 томах
  5. гарячкувати — гарячкува́ти → горячкувати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. гарячкувати — див. сердитися; спішити Словник синонімів Вусика
  7. гарячкувати — ЗБУ́ДЖУВАТИСЯ (приходити в стан нервового піднесення, напруження), ХВИЛЮВА́ТИСЯ, РОЗПА́ЛЮВАТИСЯ підсил., РОЗПАЛЯ́ТИСЯ підсил., ЗАПА́ЛЮВАТИСЯ підсил., РОЗГАРЯЧА́ТИСЯ підсил., РОЗГАРЯ́ЧУВАТИСЯ підсил., РОЗІГРІВА́ТИСЯ підсил. Словник синонімів української мови
  8. гарячкувати — Гарячкувати, -чкую, -єш гл. Пороть горячку. Я гарячкую, гарячкую — де воно ділося сокира та долото, аж воно украв хтось. Волч. у. Словник української мови Грінченка