гарячінь
ГАРЯЧІ́НЬ, і, ж.
Гаряче повітря; спека.
Ступнув [Балика] у сонячну гарячінь, у блиск південний (З. Тулуб);
Глибоко ткнув [Григорій] руку в один засік і швидко вихопив назад – обпекла сперта гарячінь (М. Стельмах);
Все довкола неживе, штучне, синтетичне (бо з живого у цій барвистій піалі був лише він, Пігмаліон) щедро видихувало настояну за довгий тутешній день на сяєві трьох сонць суху, млосну гарячінь (В. Дрозд).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гарячінь — гарячі́нь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- гарячінь — -і, ж. Абстр. ім. до гарячий 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- гарячінь — див. спека Словник синонімів Вусика
- гарячінь — ГАРЯЧІ́НЬ, і, ж. Абстр. ім. до гарячий 1. Ступнув [Балика] у сонячну гарячінь, у блиск південний (Тулуб, Людолови, І, 1957, 35). Словник української мови в 11 томах