1. Словник української мови в 11 томах

гарячінь

ГАРЯЧІ́НЬ, і, ж. Абстр. ім. до гарячий 1.

Ступнув [Балика] у сонячну гарячінь, у блиск південний (Тулуб, Людолови, І, 1957, 35).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гарячінь — гарячі́нь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. гарячінь — -і, ж. Абстр. ім. до гарячий 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гарячінь — ГАРЯЧІ́НЬ, і, ж. Гаряче повітря; спека. Ступнув [Балика] у сонячну гарячінь, у блиск південний (З. Тулуб); Глибоко ткнув [Григорій] руку в один засік і швидко вихопив назад – обпекла сперта гарячінь (М. Словник української мови у 20 томах
  4. гарячінь — див. спека Словник синонімів Вусика