гасник
ГАСНИ́К, а́, ч.
1. Пристрій для послаблення або припинення якої-небудь дії, процесу.
Застосування нової конструкції гасника коливань значно зменшує динамічні сили ресорного підвішування (з наук. літ.);
Гасник гідравлічного удару містить циліндричну камеру з приєднаними до неї вхідним та вихідним напірними патрубками (з наук.-техн. літ.).
2. Те саме, що гасни́ця.
На полиці рівним, світлим язичком горів гасник (С. Скляренко);
Тоді засвітила [мати] гасник, поставила його на столі на перевернутій макітерці й знов до листа (І. Вирган);
Потримала телеграму над вогнем і криваві письмена скипілися перламутрово, сажа на склі гасника побіліла (Є. Пашковський).
3. заст. Те саме, що гаси́ло.
Загасити свічку гасником.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гасник — га́сни́к іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
- гасник — гасника, ч., рідко. 1》 Те саме, що гасниця. 2》 заст. Те саме, що гасило. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гасник — див. каганець; щипці Словник синонімів Вусика
- гасник — ГАСИ́ТЕЛЬ заст. (пристрій для гасіння свічок, світильників і т. ін.), ГАСИ́ЛЬНИК заст., ГАСИ́ЛО заст., ГАСНИ́К заст. Паламар.. час від часу позирав на нього якось чудно із-за бокових вівтарних дверець, помахуючи в руці лісковим гасильником (І. Франко). Словник синонімів української мови
- гасник — ГА́СНИ́К, а, ч., рідко, 1. Те саме, що гасни́ця. Тоді [мати] засвітила гасник, поставила його на столі на перевернутій макітерці й знов до листа (Вирган, В розп. літа, 1959, 282). 2. заст. Те саме, що гаси́ло. Словник української мови в 11 томах
- гасник — Гасник, -ка м. 1) = гасниця. 2) = гасило. Вх. Лем. 402. Словник української мови Грінченка