1. Словник української мови у 20 томах

гаубичний

ГА́УБИЧНИЙ, а, е.

Прикм. до га́убиця.

У Сухумі під рейками вибухнув гаубичний снаряд (з газ.);

// Озброєний гаубицями.

Молодий капітан Билина оцінював місцевість, прикидав думкою, де він поставить гаубичні дивізіони (Іван Ле);

Гарматний курінь мав складатися з трьох легких і одної гаубичної батарей та гарматного парку (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гаубичний — га́убичний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. гаубичний — -а, -е. Прикм. до гаубиця. || Озброєний гаубицями. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гаубичний — ГА́УБИЧНИЙ, а, е. Прикм. до гаубиця; // Озброєний гаубицями. Молодий капітан Билина оцінював місцевість, прикидав думкою, де він поставить гаубичні дивізіони (Іван Ле, Право.., 1957, 179). Словник української мови в 11 томах