1. Словник української мови у 20 томах

гаубиця

ГА́УБИЦЯ, і, ж.

Артилерійська зброя зі стволом середньої довжини, що стріляє навісним вогнем.

Стволи гаубиць пашіли жаром від безперервної стрілянини (В. Кучер);

– Гаубицю на третій давай!.. – гукає хтось з темряви, розмахуючи ліхтарем (О. Гончар);

Більшість сучасних гаубиць самохідні, старі системи мають механічну тягу (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гаубиця — га́убиця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. гаубиця — -і, ж. Артилерійська зброя зі стволом середньої довжини, що стріляє навісним вогнем. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гаубиця — (нім. Haubitze, від чес. houfnice – знаряддя для кидання каменів) тип артилерійської гармати, що стріляє навісним вогнем по наземних цілях. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. гаубиця — Гармата з коротким стволом для стрільби навісним вогнем. Універсальний словник-енциклопедія
  5. гаубиця — ГА́УБИЦЯ, і, жін. Артилерійська зброя з стволом середньої довжини, що стріляє навісним вогнем. Стволи гаубиць пашіли жаром від безперервної стрілянини (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 37); — Гаубицю на третій давай!.. Словник української мови в 11 томах