1. Словник української мови в 11 томах

гаубиця

ГА́УБИЦЯ, і, жін. Артилерійська зброя з стволом середньої довжини, що стріляє навісним вогнем.

Стволи гаубиць пашіли жаром від безперервної стрілянини (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 37);

— Гаубицю на третій давай!.. — гукає хтось з темряви, розмахуючи ліхтарем (Олесь Гончар, Таврі я.., 1957, 397).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гаубиця — га́убиця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. гаубиця — -і, ж. Артилерійська зброя зі стволом середньої довжини, що стріляє навісним вогнем. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гаубиця — ГА́УБИЦЯ, і, ж. Артилерійська зброя зі стволом середньої довжини, що стріляє навісним вогнем. Стволи гаубиць пашіли жаром від безперервної стрілянини (В. Кучер); – Гаубицю на третій давай!.. – гукає хтось з темряви, розмахуючи ліхтарем (О. Словник української мови у 20 томах
  4. гаубиця — (нім. Haubitze, від чес. houfnice – знаряддя для кидання каменів) тип артилерійської гармати, що стріляє навісним вогнем по наземних цілях. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. гаубиця — Гармата з коротким стволом для стрільби навісним вогнем. Універсальний словник-енциклопедія