гаубиця
га́убиця
-і, ж.
Артилерійська зброя зі стволом середньої довжини, що стріляє навісним вогнем.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гаубиця — га́убиця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- гаубиця — ГА́УБИЦЯ, і, ж. Артилерійська зброя зі стволом середньої довжини, що стріляє навісним вогнем. Стволи гаубиць пашіли жаром від безперервної стрілянини (В. Кучер); – Гаубицю на третій давай!.. – гукає хтось з темряви, розмахуючи ліхтарем (О. Словник української мови у 20 томах
- гаубиця — (нім. Haubitze, від чес. houfnice – знаряддя для кидання каменів) тип артилерійської гармати, що стріляє навісним вогнем по наземних цілях. Словник іншомовних слів Мельничука
- гаубиця — Гармата з коротким стволом для стрільби навісним вогнем. Універсальний словник-енциклопедія
- гаубиця — ГА́УБИЦЯ, і, жін. Артилерійська зброя з стволом середньої довжини, що стріляє навісним вогнем. Стволи гаубиць пашіли жаром від безперервної стрілянини (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 37); — Гаубицю на третій давай!.. Словник української мови в 11 томах