1. Орфографічний словник української мови

гаубиця

га́убиця

іменник жіночого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гаубиця — -і, ж. Артилерійська зброя зі стволом середньої довжини, що стріляє навісним вогнем. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. гаубиця — ГА́УБИЦЯ, і, ж. Артилерійська зброя зі стволом середньої довжини, що стріляє навісним вогнем. Стволи гаубиць пашіли жаром від безперервної стрілянини (В. Кучер); – Гаубицю на третій давай!.. – гукає хтось з темряви, розмахуючи ліхтарем (О. Словник української мови у 20 томах
  3. гаубиця — (нім. Haubitze, від чес. houfnice – знаряддя для кидання каменів) тип артилерійської гармати, що стріляє навісним вогнем по наземних цілях. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. гаубиця — Гармата з коротким стволом для стрільби навісним вогнем. Універсальний словник-енциклопедія
  5. гаубиця — ГА́УБИЦЯ, і, жін. Артилерійська зброя з стволом середньої довжини, що стріляє навісним вогнем. Стволи гаубиць пашіли жаром від безперервної стрілянини (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 37); — Гаубицю на третій давай!.. Словник української мови в 11 томах