гаур
ГАУ́Р, а, ч.
Велика парнокопита тварина родини бичачих, що живе в гірських лісах Індії, Непалу, Індокитаю.
Гаур поширеніший, ніж гаял, і на нього більше полюють. Живе у порослих лісом гірських і пагористих місцях, навіть досить скелястих (з наук.-попул. літ.);
Забарвлення гаура здебільшого чорне, на череві жовтувато-буре, ноги в нижній частині білі (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гаур — -а, ч. Ссавець родини порожнисторогих. Дикий предок свійського бика гаяла. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гаур — гау́р (гінді, з санскр. гаура) вид парнокопитних тварин родини бичачих. Поширений переважно в Індостані та в Індокитаї. Об’єкт полювання. Одомашнена форма – гаял. Інша назва – лобатий бик. Словник іншомовних слів Мельничука