гахам

ГАХА́М, а, ч.

Духовний і світський глава караїмської общини, а також караїмів певного регіону.

Резиденцією гахама була Євпаторія (з наук. літ.);

Ісаак бен Соломон, гахам з Чуфут-Кале, написав караїмську догматику (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me