гвинт

ГВИНТ, а́, ч.

1. Стрижень, що має спіральну нарізку на зовнішній поверхні.

В наших родичів добрі коні були і лошата, їх замикано в конюшні – на шину, гвинт в одвірках ключем закручувався (В. Барка);

Скільки йому треба було зусилля, щоб ослабілими руками одкрутить гвинти люка... (В. Кучер);

– Гвинт наче й невелика штука, а без нього олії не зіб'єш (Григорій Тютюнник);

Терентій замикає віконниці на залізні гвинти (М. Стельмах);

* Образно. Тiштеся вволю. Весна. А весною навiть гвинт у гайку закохується... (В. Яворівський);

* У порівн. Коло нашого світу не змикається з початком своїм, а закручується в нове, входячи, як гвинт, у таку високість, куди не зазирнути... (Валерій Шевчук).

2. Частина рухового механізму пароплава або літака у вигляді лопатей, прикріплених на валу.

За кормою клекоче і піниться збита гвинтами вода, – корабель набирає швидкість (Д. Ткач);

Прямісінько на їхню машину, свистячи в повітрі гвинтами, пікірував фашистський літак (Ю. Збанацький);

Комебі нагнувся і опустив руку за корму. Справді, гвинт був оповитий водоростями, мов слизькими зміями (В. Малик);

* У порівн. Не паралізованим залишалося тільки серце, воно билося на весь всесвіт і здіймало хвилю, як гвинт моторного човна (І. Роздобудько).

3. у знач. присл. гвинто́м, гвинта́ми. По спіралі.

Немов підхоплені гарячим вітром, звелись дибки командирські коні, гвинтами повернулись в повітрі і поринули в далечінь (О. Довженко);

Буває випустиш оце їх [голубів] надвечір, а вони на радощах підуть угору такими гвинтами, що ледве мріють над тобою у небесах (О. Гончар).