гвинт

[гвинт]

гвиента, м. (на) гвиен'т'і, мн. гвиенти, гвиен'т'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гвинт — (-а) ч.; крим. Чоловічий статевий орган. БСРЖ, 98; СЖЗ, 30. Словник жарґонної лексики української мови
  2. гвинт — ГВИНТ, а́, ч. 1. Стрижень, що має спіральну нарізку на зовнішній поверхні. В наших родичів добрі коні були і лошата, їх замикано в конюшні – на шину, гвинт в одвірках ключем закручувався (В. Словник української мови у 20 томах
  3. гвинт — гвинт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. гвинт — Крутка, закруток, скрутень, шруба, шрубка, шрубочка Словник чужослів Павло Штепа
  5. гвинт — А, ч., комп., див. вінт. Словник сучасного українського сленгу
  6. гвинт — ГВИНТ, а́, ч. 1. Стрижень, що має спіральну різьбу на зовнішній поверхні. Терентій замикає віконниці на залізні гвинти (Стельмах, Хліб.., 1959, 316); Скільки йому треба було зусилля, щоб ослабілими руками одкрутить гвинти люка… (Кучер, Дорога.. Словник української мови в 11 томах
  7. гвинт — -а, ч. 1》 Стрижень, що має спіральну різьбу на зовнішній поверхні. 2》 Частина рухового механізму пароплава або літака у вигляді лопатей, прикріплених на валу. 3》 у знач. присл. гвинтом. По спіралі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. гвинт — ГВИНТО́М (по спіралі), ГВИНТА́МИ, СПІРА́ЛЛЮ, СПІРА́ЛЬНО. Буває, випустиш оце їх (голубів) надвечір, а вони на радощах підуть угору такими гвинтами, що ледве мріють у небесах (О. Гончар); Сходи спіраллю здіймалися вгору (З. Тулуб); Браслети із спірально завиненими кінцями. Словник синонімів української мови