гвоздичний
ГВОЗДИ́ЧНИЙ, а, е.
Прикм. до гвозди́ка².
Він згадує ту давню історію з чарівним каменем і стверджує, що йому вдалося знайти формулу, в якій поєдналися всі аромати Франції і гвоздичний запах бурштину, знайдений на березі чужого моря (із журн.);
// Вигот. із гвоздики (див. гвозди́ка²).
– Можете собі уявити – від однієї краплі неначе рукою зняло [біль]. Це якісь стародавні і дуже міцні ліки – здається, беладона, гвоздична олія (І. Кочерга).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гвоздичний — гвозди́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- гвоздичний — -а, -е. Прикм. до гвоздика II. Гвоздичне дерево — вічнозелене дерево родини миртових, висушені пуп'янки якого використовують як прянощі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гвоздичний — ГВОЗДИ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до гвозди́ка 2. ∆ Гвозди́чне де́рево — вічнозелене дерево родини миртових, висушені пуп’янки якого використовують як прянощі. Гвоздика — це висушені бруньки з квіток гвоздичного дерева, що не розпустилися (Укр. страви, 1957, 280). Словник української мови в 11 томах