1. Словник української мови у 20 томах

гегемонія

ГЕГЕМО́НІЯ, ї, ж., книжн.

Провідна роль, перевага в силі, впливі, керівництві.

Під себе ми своїх сусід не підгортали, Над гегемонію [вище гегемонії] свободу покладали (П. Куліш);

Мрії розвіялись, надії не виправдались, і, замість миру й злагоди, почалась боротьба між учорашніми союзниками за сфери впливу й гегемонію (Б. Антоненко-Давидович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гегемонія — гегемо́нія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. гегемонія — Термін, використовуваний передусім Грамші та його послідовниками на позначення непримусових аспектів класового панування, тобто спроможності панівного класу використовувати чинники соціалізації для нав’язування решті населення своїх власних цінностей і переконань. Енциклопедія політичної думки
  3. гегемонія — -ї, ж. Провідна роль, перевага в силі, впливі, керівництві. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гегемонія — Пановність, див. домінувати Словник чужослів Павло Штепа
  5. гегемонія — гегемо́нія (від грец. ηγεμονία – провід, керівництво) керівництво, керівна роль якого-небудь класу, держави щодо інших класів або держав (напр., гегемонія пролетаріату). Словник іншомовних слів Мельничука
  6. гегемонія — Гегемо́ні́я, -і́ї, -і́єю (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. гегемонія — ГЕГЕМО́НІЯ, ї, ж. Провідна роль, перевага в силі, виливі, керівництві. Маркс і Енгельс дали основні начерки ідеї гегемонії (керівної ролі) пролетаріату (Біогр. Леніна, 1955, 75); Резолюція [1925... Словник української мови в 11 томах
  8. гегемонія — рос. гегемония (грец. hegemo-nia — провід, керівництво) — керівництво, керівна роль якого-небудь класу, держави щодо інших класів або держав. Eкономічна енциклопедія