гекнути

ГЕ́КНУТИ, ну, неш, док.

Однокр. до ге́кати.

Гекнув циган – та й із хати, Не хоче і ждати: “Вміли, каже, – наварити – Не вміли подати!” (С. Руданський);

Іван стукнув чаркою об стіл, гекнув, закректав якось химерно (І. Нечуй-Левицький);

Там, за дверима, в коридорі, щось сталося страшніше. Ойкнув і впав на підлогу чоловік, незграбно гекнувши (Іван Ле).