геном
ГЕНО́М, у, ч., біол.
Сукупність генів (див. ген²), що містяться в одному наборі хромосом.
Деякі дослідники вважають, що комахи є еволюційним тупиком саме внаслідок напрочуд високої надійності їх геному (з наук. літ.);
Створено модельну систему, яка дає можливість аналізувати мутаційні події як в генеративних, так і в соматичних клітинах протягом ряду поколінь і, таким чином, прогнозувати віддалені наслідки дії радіації на геном (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- геном — гено́м іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- геном — -а, ч. Сукупність генів в одинарному наборі хромосом даної живої клітини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- геном — гено́м (нім. Genom, англ. genome, від грец. γένος – рід, походження) сукупність генів в одинарному наборі хромосом. Словник іншомовних слів Мельничука
- геном — Одинарний (гаплоїдний) комплекс хромосом клітинного ядра, що містить певний набір спадкових факторів — генів; у більшості організмів (диплоїдні організми) у соматичних клітинах локалізовані два г., в гаметах — один. Універсальний словник-енциклопедія