геноцид

ГЕНОЦИ́Д, у, ч.

Винищення окремих груп населення з расових, національних, релігійних і т. ін. мотивів.

Щоб здійснити голодоморний геноцид, введено армійські частини і розміщено озброєні гарнізони і застави при всіх приречених місцевостях (В. Барка);

Трагічну таємницю сельви розкрито. Біля гори Комо на останній стежці інків вчинено злочин. Масовий геноцид підтверджують факти (Ю. Бедзик);

Українське село в тридцять третьому році було піддано геноциду (з публіц. літ.);

Затверджений перед нападом на СРСР генеральний план “Ост” передбачав проведення політики геноциду на окупованих слов'янських територіях (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. геноцид — геноци́д іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. геноцид — Винищування окремих груп населення згідно расових, національних, релігійних мотивів. Як правило, геноцид пов’язують з фашизмом та расизмом. В той же час це поняття неможливо вважати простим та очевидним. Словник із соціальної роботи
  3. геноцид — У. Винищення окремих груп населення за расовими, національними, релігійними мотивами. Пор. расизм. Літературне слововживання
  4. геноцид — [геиноцид] -ду, м. (на) -д'і Орфоепічний словник української мови
  5. геноцид — -у, ч. Винищення окремих груп населення за расовими, національними, релігійними мотивами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. геноцид — Людомор, народовигуб, народобвивство Словник чужослів Павло Штепа
  7. геноцид — геноци́д (від грец. γένος – рід і ...цид) винищення окремих груп населення за расовими, національними, релігійними мотивами; один з найтяжчих злочинів проти людства. Геноцид органічно пов’язаний з фашизмом. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. геноцид — Злочин, який полягає у вчиненні дій, спрямованих на цілковите або часткове винищення певної національної, етнічної, релігійної чи расової спільноти... Універсальний словник-енциклопедія
  9. геноцид — УБИ́ВСТВО (ВБИ́ВСТВО) (насильницьке позбавлення життя людини, людей), СМЕРТОВБИ́ВСТВО, ДУШОГУ́БСТВО, КРОВОПРОЛИ́ТТЯ́, ЗАБИТТЯ́, БРАТОВБИ́ВСТВО (брата, однодумця); ДІТОВБИ́ВСТВО (дітей); ГЕНОЦИ́Д (масове — на етнічному ґрунті). Словник синонімів української мови
  10. геноцид — ГЕНОЦИ́Д, у, чол. Винищення окремих груп населення за расовими, національними, релігійними мотивами. Євгенічні проекти расисти використали у теорії і практиці геноциду, вони дістали антигуманне застосування у фашистській расовій політиці (Наука і життя, 10, 1977, 36). Словник української мови в 11 томах