1. Словник української мови у 20 томах

гепнути

ГЕ́ПНУТИ, ну, неш, док., кого, що і без дод., розм.

Однокр. до ге́пати.

Горщик безневинно гепнув на поміст і розлетівся на шматочки (І. Нечуй-Левицький);

– Тридцять три! – піднявшись з місця, по зашийках гепнув його [старшину] писар (С. Васильченко);

Гепнеш було так, що самому годі підвестися (Остап Вишня);

Біля самих дверей Гордіїв Костя замахнувся рукою, гепнув по долоні і одвернувся до Якима (А. Головко);

Морозів Василь приніс у сіряку снігову бабу і гепнув її серед хати (К. Гордієнко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гепнути — ге́пнути дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. гепнути — -ну, -неш, док., розм., неперех. і перех. Однокр. до гепати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гепнути — БУ́ХНУТИ кого-що і ким-чим, розм. (поставити, покласти що-небудь недбалим, різким рухом або впустити що-небудь з глухим звуком, шумом, гуркотом), ГЕ́ПНУТИ розм., ГРИ́МНУТИ ким-чим, розм., БРЯ́ЗНУТИ підсил. розм., БРЯ́КНУТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  4. гепнути — ГЕ́ПНУТИ, ну, неш, док., розм., неперех. і перех. Однокр. до ге́пати. Біля самих дверей Гордіїв Костя замахнувся рукою, гепнув по долоні і одвернувся до Якима (Головко, II, 1957, 95); — Тридцять три!... Словник української мови в 11 томах
  5. гепнути — Гепнути, -пну, -неш гл. Однокр. в. отъ гепати. 1) Ударить. Гепнуло мов довбнею. Ном. № 13890. Так і гепнув його об землю. 2) Упасть, шлепнуться. Він з коня так і гепнув. 3) Бросить. А Прокіп з серця аж люльку об землю гепнув. МВ. (О. 1862. ІІІ. 65). Словник української мови Грінченка