герань
ГЕРА́НЬ, і, ж.
1. Рід трав'янистих рослин родини геранієвих з яскравими поодинокими або зібраними у двоквіткові пазушні зонтики квітками.
На вікні зеленіли молоденькі листаті фікуси та герані (І. Нечуй-Левицький);
Виносили з хати фікуси, герань, калачики; обмивали листочки (А. Шиян);
– Хай натруть їй тіло олією герані, мускусом і амброю, щоб прогнати з нього дикий дух степів, – сказала валіде (П. Загребельний);
Поміж фруктових дерев – стрункі ряди кипарисів, кущі жасмину, мімози, герані, тису та розмарину (Ю. Мушкетик).
2. Народна назва пеларгонії.
Палали на вікні герані Та примули (М. Рильський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- герань — гера́нь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- герань — -і, ж. 1》 Трав'яниста рослина родини геранієвих із яскравими поодинокими або зібраними у двоквіткові пазушні зонтики квітками. || Субтропічна ефіроносна рослина. 2》 Народна назва пеларгонії. Великий тлумачний словник сучасної мови
- герань — гера́нь (грец. γεράνιον, від γερανος – журавель) рід одно- й багаторічних трав’янистих рослин. Поширені переважно в помірній зоні Північної півкулі. Містять дубильні речовини. Деякі види розводять як декоративні. Словник іншомовних слів Мельничука
- герань — 1. (журавець), трав'яниста рослина зони помірного клімату пн. півкулі; в Україні найпоширеніші г. лісова, г. лучна і г. маленька; 2. народна назва пеларгонії. Універсальний словник-енциклопедія
- герань — ГЕРА́НЬ (трав'яниста рослина родини геранієвих), ГЕРА́НІЯ, ЖУРАВЕ́ЛЬНИК, ЖУРАВЕ́ЦЬ діал. На вікні зеленіли молоденькі листаті фікуси та герані (І. Нечуй-Левицький). ПЕЛАРГО́НІЯ (декоративна напівкущова рослина з пухнастими квітами); ГЕРА́НЬ, КАЛА́ЧИКИ мн. Словник синонімів української мови
- герань — ГЕРА́НЬ, і, ж. 1. Трав’яниста рослина родини геранієвих з яскравими поодинокими або зібраними в двоквіткові пазушні зонтики квітками. На вікні зеленіли молоденькі листаті фікуси та герані (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах