геронтократія

ГЕРОНТОКРА́ТІЯ, ї, ж.

1. Рання форма суспільного устрою, при якій влада належила найстарішим людям.

За теорією етнографа У. Ріверса, геронтократія була притаманна аборигенам Австралії та деяким народам Океанії (з наук.-попул. літ.).

2. Наявність у владних структурах великої кількості людей похилого віку, які беруть участь в управлінні державою.

У 70–80-х роках XX cт. правління СРСР набуло рис класичної геронтократії (з публіц. літ.);

Стабільність геронтократії для зовнішнього спостерігача сприймається як її міцність. Проте в періоди швидких змін доцільнішим є використання молодих лідерів (з наук.-попул. літ.).