гетит
ГЕТИ́Т, у, ч.
Мінерал класу оксидів і гідроксидів жовто-бурого, темно-бурого чи чорного кольору; бурий залізняк.
Оксиди та гідроксиди в межах рудних зон представлені магнетитом, уранітом, гетитом (з наук. літ.);
Основними мінералами рудних тіл зони окиснення є гетит, гідрогетит, кварц та деякі інші (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гетит — гети́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- гетит — -у, ч. Мінерал класу оксидів і гідроксидів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гетит — гети́т мінерал класу окисів та гідроокисів, чорно-бурого, червоно-бурого, жовтого кольору. Залізна руда. На честь німецького поета і природодослідника Й.-В. Гете. Словник іншомовних слів Мельничука