геть-то
ГЕ́ТЬ-ТО, присл., розм.
Дуже багато; досить.
Проти Варвари [4 грудня] почало мотрошити сніжком; до світа і геть-то його випало (Панас Мирний);
// Повністю; зовсім.
– Пхе! Це буде вже геть-то по-міщанськи (І. Нечуй-Левицький);
– О, наче ми не дружні, – встряне котрийсь глумливо, – геть-то дружні (А. Головко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- геть-то — ге́ть-то прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- геть-то — ДО́СИТЬ присл. і присудк. сл. (стільки, скільки треба; великою мірою); ДОВО́ЛІ, ДОСТА́ТНЬО, ВДО́СТАЛЬ (УДО́СТАЛЬ), ВДОСТА́ЧУ (УДОСТА́ЧУ), ДОСХОЧУ́, ЗАДО́СИТЬ підсил. розм., ПРЕДО́СИТЬ підсил. розм., ГЕ́ТЬ-ТО розм., ДО́СТА розм., ДОСТА́ТКОМ діал. Словник синонімів української мови
- геть-то — ГЕТЬ-ТО, присл., розм. Надто багато; досить. Проти Варвари [4 грудня] почало мотрошити сніжком; до світа і геть-то його випало (Мирний, III, 1954, 8); // У повній мірі; зовсім. — Пхе! Це буде вже геть-то по-міщанськи (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах