геть-то
ГЕТЬ-ТО, присл., розм. Надто багато; досить.
Проти Варвари [4 грудня] почало мотрошити сніжком; до світа і геть-то його випало (Мирний, III, 1954, 8);
// У повній мірі; зовсім.
— Пхе! Це буде вже геть-то по-міщанськи (Н.-Лев., IV, 1956, 268);
— Як кому, так і геть-то уся під селом земля (Головко, II, 1957, 56).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- геть-то — ге́ть-то прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- геть-то — ГЕ́ТЬ-ТО, присл., розм. Дуже багато; досить. Проти Варвари [4 грудня] почало мотрошити сніжком; до світа і геть-то його випало (Панас Мирний); // Повністю; зовсім. – Пхе! Це буде вже геть-то по-міщанськи (І. Словник української мови у 20 томах
- геть-то — ДО́СИТЬ присл. і присудк. сл. (стільки, скільки треба; великою мірою); ДОВО́ЛІ, ДОСТА́ТНЬО, ВДО́СТАЛЬ (УДО́СТАЛЬ), ВДОСТА́ЧУ (УДОСТА́ЧУ), ДОСХОЧУ́, ЗАДО́СИТЬ підсил. розм., ПРЕДО́СИТЬ підсил. розм., ГЕ́ТЬ-ТО розм., ДО́СТА розм., ДОСТА́ТКОМ діал. Словник синонімів української мови