гехання

ГЕ́ХАННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. ге́хати і звуки, утворювані цієї дією.

Я прислухаюсь до його гехання й починаю посміхатися. – Ти чого, підпомагачу, зуби шкіриш? – дивується дядько Микола, розгойдуючи рясну, на дрібних зборках свиту. – А чого ви за кожним разом гехаєте? (М. Стельмах).