гех

ГЕХ, виг.

1. Звуконаслідування, яке відтворює удар.

Підійме [дядько Микола] над головою колуна, замахнеться, скаже “гех” – і дерево розвалюється надвоє (М. Стельмах);

Гех, гех! – вдарив він підборами. Ми висипали на кін і затанцювали разом із ним (Валерій Шевчук).

2. Те саме, що ех.

– Гех, народ! Бодай чорти з вас шкури драли за вашим законом (А. Головко);

– Гех, – хекнув Хома, розмахуючись з-за плеча. Сокира впилася в дерево (О. Гончар).