1. Словник української мови у 20 томах

гетьте

ГЕ́ТЬТЕ, виг.

Уживається при звертанні до багатьох осіб або предметів як наказ відійти від кого-, чого-небудь, покинути, залишити кого-, що-небудь.

Соцькі з вірьовкою до Чіпки .. – Гетьте, люди добрі! – крикнув він (Панас Мирний);

Гетьте, думи, ви, хмари осінні! Тож тепера весна золота! (Леся Українка);

– Паливоди!.. Гетьте з собору! (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гетьте — ге́тьте вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. гетьте — виг. Те саме, що геть II 1) (стосовно когось, чогось у множині). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гетьте — I. ГЕТЬ (наказ відійти або залишити кого-небудь); ГЕ́ТЬТЕ (стосовно багатьох); МАРШ розм., НА ВИ́СТУПЦІ ірон., ПРІЧ діал., ВА́РА діал. (наказ відійти); ГА́ЙДА розм. (зі сл. звідси, звідціль — наказ залишити дане місце). Словник синонімів української мови
  4. гетьте — ГЕ́ТЬТЕ, виг. Те саме, що геть² 1 (стосовно когось, чогось у множині). Соцькі з вірьовкою до Чіпки..— Гетьте, люди добрі! — крикнув він (Мирний, II, 1954, 185); Гетьте, думи, ви, хмари осінні! Тож тепера весна золота! (Л. Укр., 1, 1951, 41). Словник української мови в 11 томах