1. Словник української мови у 20 томах

гидотний

ГИДО́ТНИЙ, а, е.

Який викликає відразу; огидний.

Вражений гидотною сценою, що постала перед його очима, Іван наче закляк на місці (П. Колесник);

[Воронін:] Якийсь мерзотник написав на тебе гидотну заяву. Мені розповів Горський (О. Левада);

Роман звернув на глуху лiсiвку [лісову дорогу], його ще довго переслiдував в'язкий, гидотний запах мiського смiтника (В. Яворівський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гидотний — гидо́тний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. гидотний — -а, -е. Противний до відрази; огидний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гидотний — ГИДКИ́Й (про людину, її риси тощо — який викликає огиду), БРИДКИ́Й, ОГИ́ДНИЙ, ОГИ́ДЛИВИЙ, ОСТОГИ́ДЛИЙ, ГИДО́ТНИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, ОСОРУ́ЖНИЙ, ВІДВОРО́ТНИЙ, ПЛЮГА́ВИЙ зневажл. — Я тебе зненавиділа! Ти мені противний! Поганий! Гидкий! (І. Словник синонімів української мови
  4. гидотний — ГИДО́ТНИЙ, а, е. Противний до відрази; огидний. О, побори їх, людоїдів [фашистів], ти, наша техніко нова!.. Щоб нашу землю більш не гидив гидотний змій, що кров спива (Тич., II, 1957, 110); [Воронін:] Якийсь мерзотник написав на тебе гидотну заяву. Словник української мови в 11 томах