гидувати

ГИДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

Відчувати огиду, відразу; гребувати.

– Я вже одвикла й од м'яса й навіть не можу його їсти, бо чогось гидую (І. Нечуй-Левицький);

[Варка:] Душі моєї до себе не навернете... Ненавиджу вас, аж гидую! (М. Кропивницький);

– Ви частка тієї ж світоспоруди, що й земля. Не гидуйте її поживою (Ю. Смолич);

* У порівн. Він тримає блискучий хром на витягнутих руках у пучках пальців, одвернувши голову, наче гидує (В. Кучер).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

гидувати — гидува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
гидувати — Бридитися, гребувати, гребати; пор. ПЕРЕБИРАТИ. Словник синонімів Караванського
гидувати — -ую, -уєш, недок. Відчувати огиду, відразу; гребувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
гидувати — Бридити (ким), бридитися, відвертатися, ганьбувати (ким), гербувати (полтавське), гадатися, гидливитися, гребати, гребувати, кривитися, морщитися, цуратися (кого), шкаредитися Фразеологічні синоніми: вернути морду; вернути ніс (носа); вернути пику... Словник синонімів Вусика
гидувати — ГИДУВА́ТИ (відчувати огиду, відразу), БРИ́ДИТИСЯ, ГРЕ́БУВАТИ (ГРЕ́БАТИ), ГИ́ДИТИСЯ діал., БРИ́ДИТИ діал., ГЕ́РБУВАТИ діал., ГАНЬБУВА́ТИ діал. — Я вже одвикла й од м'яса й навіть не можу його їсти, бо чогось гидую (І. Словник синонімів української мови
гидувати — Гидува́ти, -ду́ю, -ду́єш ким, чим Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
гидувати — ГИДУВА́ТИ, ую, уєш, недок. Відчувати огиду, відразу; гребувати. — Я вже одвикла й од м’яса й навіть не можу його їсти, бо чогось гидую (Н.-Лев., III, 1956, 340); [Варка:] Душі моєї до себе не навернете… Ненавиджу вас, аж гидую! (Кроп. Словник української мови в 11 томах
гидувати — Гидувати, -дую, -єш гл. Брезгать, чувствовать отвращеніе. К. Іов. 42. Може ви гидуєте, що не їсте нічого? — Принесли того дьохтю, — ми й почали пити. Ми ж гидуємо, а дід так і п'є. Грин. І. 33. Словник української мови Грінченка