ги-ги

ГИ-ГИ́, виг.

Звуконаслідування, що виражає сміх.

Ця дурна дівка завжди продавала зуби. – Ги-ги... (І. Микитенко);

– А що! Мені купили чобітки, а не тобі. Ги-ги, – вихвалявся Федот, показуючи жовті зуби (Григорій Тютюнник);

Лучук огинці прослизнув поза Сивооком, зашепотів до нього, гамуючи нервовий сміх: – Знав би той нестелепа, як стріляю. Поцілив би йому крізь вічко його кольчуги в пупа! Ги-ги! (П. Загребельний).