глашатай
ГЛАША́ТАЙ, я, ч.
1. іст. Те саме, що опові́сник.
Ледь зарожевів глід, як по кутках пішли глашатаї (Ф. Бурлака);
Імператор спершу послав під стіну сурмачів з глашатаями, щоб запропонували болгарам відчинити браму й пустити ромеїв (П. Загребельний);
Городян скликали на віче дзвоном або через глашатаїв (з навч. літ.).
2. чого, перен., уроч. Той, хто прилюдно проголошує що-небудь і бореться за його здійснення.
Не дуже зграбна, може, і смішна, Ця статуя в ряду подібних статуй, – Але подумай: бачила вона, Як правди народився тут глашатай (М. Рильський);
Вчителя б'ють, а Петро гріється біля вогню. Чому не встане, не кинеться до мучителів, не спалахне святою любов'ю? Чому не покличе учнів, своїх товаришів, щоб кільцем вогню праведного оточили глашатая любові? (О. Бердник).
Значення в інших словниках
- глашатай — глаша́тай іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- глашатай — -я, ч. 1》 іст. Те саме, що оповісник. 2》 чого, перен., уроч. Той, хто прилюдно проголошує що-небудь і бореться за його здійснення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- глашатай — див. ангел; вісник; оповісник Словник синонімів Вусика
- глашатай — ОПОВІ́СНИК (той, хто оповіщає когонебудь про щось), ОБ'Я́ВНИК рідко, ОКЛИ́ЧНИК рідко, ГЛАША́ТАЙ іст., ПОКЛИ́КАЧ іст., КЛИКУ́Н іст., БОХТА́Р діал.; ГЕРО́ЛЬД іст. (при дворах європейських монархів). Гучний голос оповісника.. покотився.. Словник синонімів української мови
- глашатай — ГЛАША́ТАЙ, я, ч. 1. іст. Те саме, що опові́сник. Городян скликали на віче дзвоном або через глашатаїв (Іст. СРСР, 1, 1956, 55); Ледь зарожевів глід, як по кутках пішли глашатаї (Бурл., О. Вересай, 1959, 34). 2. чого, перен., уроч. Словник української мови в 11 томах