1. Словник української мови у 20 томах

глевкуватий

ГЛЕВКУВА́ТИЙ, а, е.

1. Трохи глевкий (у 1, 2 знач.).

Кирик сам насипав у череп'яну миску пшоняного кулішу, затовченого салом, відрізав шмат глевкуватого хліба – сам пік (М. Циба);

Осколки фуркають, наче зграї зляканих горобців, і шльопаються об глевкуватий бруствер (Є. Доломан).

2. перен. Повільний у рухах, неповороткий (про людину).

Виступивши крок уперед, глевкуватий старшина, більше схожий на молодицю, ніж на парубка, голосно викрикував прізвища тих, що не з'явились на муштру (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глевкуватий — глевкува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. глевкуватий — -а, -е. Трохи глевкий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. глевкуватий — див. слабий Словник синонімів Вусика
  4. глевкуватий — ГЛЕВКИ́Й (про хліб — в'язкий, липкий); НЕДОПЕ́ЧЕНИЙ, НЕВИ́ПЕЧЕНИЙ, СИРИ́Й (недостатньо випечений); СИРУВА́ТИЙ, ГЛЕВКУВА́ТИЙ, ГЛЕВТЯКУВА́ТИЙ (трохи глевкий). — Коли протяг у хаті, коровай неодмінно зісподу буде глевкий! (Ю. Словник синонімів української мови
  5. глевкуватий — ГЛЕВКУВА́ТИЙ, а, е. Трохи глевкий. Виступивши крок уперед, глевкуватий старшина, більше схожий на молодицю, ніж на парубка, голосно викрикував прізвища тих, що не з’явились на муштру (Збан., Між.. людьми, 1955, 98). Словник української мови в 11 томах