глеюватий
ГЛЕЮВА́ТИЙ, а, е.
1. З домішкою глею (у 1 знач.).
Маланка, закасавши спідницю та вся зігнувшись, мов чапля, переставляла ноги по глеюватій ріллі (М. Коцюбинський);
Він сам зняв піджак і картуз, ухопив заступ і почав кидати глеювату землю (О. Донченко);
З правого боку від того місця, де спали козаки, сажнів за тридцять од глеюватого берега лиману, сіріли поряд дві степові могили (Ю. Мушкетик).
2. Вкритий глеєм (у 2 знач.).
Виброджували цілий Сугаклей у пошуках глибокого місця, на якому їм можна було б плавати, тримаючись руками за глеювате дно (Ю. Яновський);
Швидка течія штовхала вбік, ноги занурювались у м'яке глеювате дно (С. Тельнюк).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- глеюватий — глеюва́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- глеюватий — -а, -е. 1》 З домішкою глею (у 1 знач.). 2》 Вкритий глеєм (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- глеюватий — див. в'язкий Словник синонімів Вусика
- глеюватий — МУЛКИ́Й (покритий мулом; на поверхні якого є мул); МУ́ЛИСТИЙ (у якому є багато мулу); МУЛУВА́ТИЙ (МУЛКУВА́ТИЙ), ГЛЕЮВА́ТИЙ, ГЛЕЙКУВА́ТИЙ (покритий мулом; з невеликим умістом мулу). Словник синонімів української мови
- глеюватий — Глеюва́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- глеюватий — ГЛЕЮВА́ТИЙ, а, е. 1. З домішкою глею ( див. глей¹1). Маланка, закасавши спідницю та вся зігнувшись, мов чапля, переставляла ноги по глеюватій ріллі (Коцюб., II, 1955, 84); Він сам зняв піджак і картуз, ухопив заступа і почав кидати глеювату землю (Донч. Словник української мови в 11 томах
- глеюватий — Глеюватий, -а, -е Глинистый. Глеювата земля. Словник української мови Грінченка