1. Словник синонімів української мови

глеюватий

МУЛКИ́Й (покритий мулом; на поверхні якого є мул); МУ́ЛИСТИЙ (у якому є багато мулу); МУЛУВА́ТИЙ (МУЛКУВА́ТИЙ), ГЛЕЮВА́ТИЙ, ГЛЕЙКУВА́ТИЙ (покритий мулом; з невеликим умістом мулу). Вони затовкували ногами мулке дно, щоб риба наосліп потрапляла до їхньої пастки (О. Бойченко); Стояв тут водяний млин. За тихої погоди видко було на мулистому дні підмурівок млина (В. Дрозд); Алювіальні утворення басейну р. Інгулу представлені різнозернистими мулуватими пісками з домішкою обкатаної гальки (з журналу); Гриміло море, розбиваючи в тумані свої хвилі об глеюваті береги (В. Кучер); Ми з Владеком повинні були тачками відвозити до яру залізний брухт по вузеньких дошках, прокладених в заболоченій глейкуватій землі (І. Муратов).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глеюватий — глеюва́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. глеюватий — -а, -е. 1》 З домішкою глею (у 1 знач.). 2》 Вкритий глеєм (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. глеюватий — ГЛЕЮВА́ТИЙ, а, е. 1. З домішкою глею (у 1 знач.). Маланка, закасавши спідницю та вся зігнувшись, мов чапля, переставляла ноги по глеюватій ріллі (М. Коцюбинський); Він сам зняв піджак і картуз, ухопив заступ і почав кидати глеювату землю (О. Словник української мови у 20 томах
  4. глеюватий — див. в'язкий Словник синонімів Вусика
  5. глеюватий — Глеюва́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. глеюватий — ГЛЕЮВА́ТИЙ, а, е. 1. З домішкою глею ( див. глей¹1). Маланка, закасавши спідницю та вся зігнувшись, мов чапля, переставляла ноги по глеюватій ріллі (Коцюб., II, 1955, 84); Він сам зняв піджак і картуз, ухопив заступа і почав кидати глеювату землю (Донч. Словник української мови в 11 томах
  7. глеюватий — Глеюватий, -а, -е Глинистый. Глеювата земля. Словник української мови Грінченка