1. Словник української мови у 20 томах

глинище

ГЛИ́НИЩЕ, а, с.

Місце, яма, звідки беруть глину.

Наймичка спекла паску для слуг – і пішла в глинище по глину (І. Нечуй-Левицький);

[Джонс:] Отсе я, бачите, ґрунтець купив та й глинище на ньому, а не знаю, чи путня глина (Леся Українка);

В дворі у нас почали копати глинище (С. Васильченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глинище — гли́нище іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. глинище — -а, с. Місце, яма, звідки беруть глину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. глинище — див. яма Словник синонімів Вусика
  4. глинище — ГЛИ́НИЩЕ, а, с. Місце, яма, звідки беруть глину. Раз в велику суботу наймичка спекла паску для слуг — і пішла в глинище по глину (Н.-Лев., III, 1956, 205); [Джонс:] Отсе я, бачите, грунтець купив та й глинище на ньому, а не знаю, чи путня глина (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  5. глинище — Глинище, -ща с. Мѣсто, яма, откуда беруть глину, глинница. Левиц. І. 103. Словник української мови Грінченка