глинище
ГЛИ́НИЩЕ, а, с. Місце, яма, звідки беруть глину.
Раз в велику суботу наймичка спекла паску для слуг — і пішла в глинище по глину (Н.-Лев., III, 1956, 205);
[Джонс:] Отсе я, бачите, грунтець купив та й глинище на ньому, а не знаю, чи путня глина (Л. Укр., III, 1952, 94);
В дворі у нас почали копати глинище (Вас., II, 1959, 473).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- глинище — гли́нище іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- глинище — -а, с. Місце, яма, звідки беруть глину. Великий тлумачний словник сучасної мови
- глинище — ГЛИ́НИЩЕ, а, с. Місце, яма, звідки беруть глину. Наймичка спекла паску для слуг – і пішла в глинище по глину (І. Нечуй-Левицький); [Джонс:] Отсе я, бачите, ґрунтець купив та й глинище на ньому, а не знаю, чи путня глина (Леся Українка); В дворі у нас почали копати глинище (С. Васильченко). Словник української мови у 20 томах
- глинище — див. яма Словник синонімів Вусика
- глинище — Глинище, -ща с. Мѣсто, яма, откуда беруть глину, глинница. Левиц. І. 103. Словник української мови Грінченка