1. Словник української мови в 11 томах

глинка

ГЛИ́НКА, и, ж.

1. Пестл. до гли́на.

2. Біла глина, що використовується для виготовлення фарфорових та фаянсових виробів, а також у паперовій, текстильній та інших галузях промисловості; каолін.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глинка — -и, ж. 1》 Пестл. до глина. 2》 Біла глина, що використовується для виготовлення фарфорових і фаянсових виробів, а також у паперовій, текстильній та інших галузях промисловості; каолін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. глинка — ГЛИ́НКА, и, ж. 1. Пестл. до гли́на. Жовто виблискувала глинка, гарно і масно розляглися ріллі (Б. Харчук); Вона змащувала полупані стіни, білила глинкою для чистоти і привітності (І. Чендей). Словник української мови у 20 томах
  3. Глинка — Гли́нка прізвище українське прізвище Орфографічний словник української мови
  4. глинка — див. глина Словник синонімів Вусика
  5. глинка — ГЛИ́НА (гірська порода, яка з водою утворює пластичну масу), СКУДЕ́ЛЬ заст.; ПОБІ́Л, ПОБІ́ЛКА (біла); МАСЛЯ́НКА (жирна біла); КАОЛІ́Н книжн., ГЛИ́НКА розм. (вогнетривка біла); ГЛЕЙ (пластична сірого, червоного або інших кольорів). Словник синонімів української мови
  6. глинка — Гли́нка, -нки, -нці; гли́нки́, гли́но́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. глинка — Глинка, -ки ж. 1) ум. отъ глина. 2) Фарфоровая глина. Кіев. Черниг. Словник української мови Грінченка