1. Словник української мови в 11 томах

глинкуватий

ГЛИНКУВА́ТИЙ, а, е. Який має у своєму складі домішок глини.

Збігши з шумом і шелестом із гір, вийшла [ріка] на рівнину і тече тихо, широко в гладкім, глинкуватім кориті (Фр., VIII, 1952, 381);

Земля скрізь однакова, лиш одна чорна і м’яка, а друга глинкувата або з піском (Ірчан, II, 1958, 84).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глинкуватий — глинкува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. глинкуватий — -а, -е. Який має у своєму складі домішок глини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. глинкуватий — ГЛИНКУВА́ТИЙ, а, е. Який має у своєму складі домішок глини. Збігши з шумом і шелестом із гір, вийшла [річка] на рівнину і тече тихо, широко в гладкім, глинкуватім кориті (І. Франко); Земля скрізь однакова, лиш одна чорна і м'яка, а друга глинкувата або з піском (Мирослав Ірчан). Словник української мови у 20 томах
  4. глинкуватий — Глинкува́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)