глинкуватий
ГЛИНКУВА́ТИЙ, а, е.
Який має у своєму складі домішок глини.
Збігши з шумом і шелестом із гір, вийшла [річка] на рівнину і тече тихо, широко в гладкім, глинкуватім кориті (І. Франко);
Земля скрізь однакова, лиш одна чорна і м'яка, а друга глинкувата або з піском (Мирослав Ірчан).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- глинкуватий — глинкува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- глинкуватий — -а, -е. Який має у своєму складі домішок глини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- глинкуватий — Глинкува́тий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- глинкуватий — ГЛИНКУВА́ТИЙ, а, е. Який має у своєму складі домішок глини. Збігши з шумом і шелестом із гір, вийшла [ріка] на рівнину і тече тихо, широко в гладкім, глинкуватім кориті (Фр., VIII, 1952, 381); Земля скрізь однакова, лиш одна чорна і м’яка, а друга глинкувата або з піском (Ірчан, II, 1958, 84). Словник української мови в 11 томах