глинка
ГЛИ́НА (гірська порода, яка з водою утворює пластичну масу), СКУДЕ́ЛЬ заст.; ПОБІ́Л, ПОБІ́ЛКА (біла); МАСЛЯ́НКА (жирна біла); КАОЛІ́Н книжн., ГЛИ́НКА розм. (вогнетривка біла); ГЛЕЙ (пластична сірого, червоного або інших кольорів). Пісок, глина, невеличкі камінці зривалися з-під його ніг і котилися додолу (Панас Мирний); (Ярун:) Коли ж я взяв кількох будівників, То почали скудель перевертати І вапною закидали мене! (І. Кочерга); Іграшки перед глазуруванням обливали побілом (з журналу); Лукія теж узялася до діла, і не фарби мішала для малювання посуду, не зелень, не червень, не побілку, а почала.. розстругувати мокру глину (О. Ільченко); — Захватіть із дому щітки, а може, в кого маслянка є, то й маслянки по грудці (А. Головко); Тут (на Україні) знаходяться багаті родовища каолінів (І. Цюпа); Погана земля мені трапилась, глей та пісок (О. Донченко).
Значення в інших словниках
- глинка — -и, ж. 1》 Пестл. до глина. 2》 Біла глина, що використовується для виготовлення фарфорових і фаянсових виробів, а також у паперовій, текстильній та інших галузях промисловості; каолін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- глинка — ГЛИ́НКА, и, ж. 1. Пестл. до гли́на. Жовто виблискувала глинка, гарно і масно розляглися ріллі (Б. Харчук); Вона змащувала полупані стіни, білила глинкою для чистоти і привітності (І. Чендей). Словник української мови у 20 томах
- Глинка — Гли́нка прізвище українське прізвище Орфографічний словник української мови
- глинка — див. глина Словник синонімів Вусика
- глинка — Гли́нка, -нки, -нці; гли́нки́, гли́но́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- глинка — ГЛИ́НКА, и, ж. 1. Пестл. до гли́на. 2. Біла глина, що використовується для виготовлення фарфорових та фаянсових виробів, а також у паперовій, текстильній та інших галузях промисловості; каолін. Словник української мови в 11 томах
- глинка — Глинка, -ки ж. 1) ум. отъ глина. 2) Фарфоровая глина. Кіев. Черниг. Словник української мови Грінченка