1. Словник української мови у 20 томах

глинястий

ГЛИ́НЯСТИЙ, а, е.

1. Який містить глину, багатий на неї.

Дике провалля повиставляло проти сонця свої глинясті жовті стіни (І. Нечуй-Левицький);

Сніг наче ждав, коли загорнуть яму, і навскісно почав падати на землю, притрушувати білим цвітом свіже глинясте груддя (М. Стельмах);

Він почалапкав убік між двома дворами, місячи жовту глинясту багнюку (П. Загребельний).

2. Який має колір глини.

І справді, сіруватий, глинястий вигляд має його [Храпкова] відгодоване, але зморене обличчя (Іван Ле);

На живоплоті глечики взірчасті. В подвір'ї світить ребрами гарба. І курка глинястої масті вівсяне триння розгріба (Л. Костенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глинястий — гли́нястий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. глинястий — -а, -е. 1》 Який містить глину, багатий на неї. 2》 Який має колір глини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. глинястий — Гли́нястий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. глинястий — ГЛИ́НЯСТИЙ, а, е. 1. Який містить у собі глину, багатий на неї. Дике провалля повиставляло проти сонця свої глинясті жовті стіни (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  5. глинястий — Глинястий, -а, -е 1) Глинистый. Земля єсть всяка: глиняста, пісковата, чорноземля. Ком. Р. І. 9. 2) Цвѣта желтой глины. Глиняста курка. Богодух. у. Кінь глинястий. Вх. Лем. 403. Словник української мови Грінченка