глоса
ГЛО́СА¹, и, ж.
1. лінгв. Коментар, пояснення до незрозумілих слів і виразів, що подають на полях або в самому тексті стародавніх і середньовічних рукописів.
Малозрозумілі та незрозумілі для непідготовленого читача слова у давньоруських книжках пояснювалися за допомогою глос – перекладів або тлумачень прямо в тексті (контекстуальні, внутрішньорядкові глоси), над пояснювальним словом (міжрядкові глоси) або на берегах (полях) книги (маргінальні, покрайні глоси) (з наук. літ.);
Щоб народ ліпше розумів церковну мову, в печерських виданнях дуже часто на берегах книжки подають пояснення трудних слів (т. зв. глоси), часом дуже цінні та цікаві (І. Огієнко);
Час від часу І. Галятовський, остерігаючись неправильного розуміння, використовує своєрідні внутрішньотекстові глоси (В. Русанівський).
2. юр. Коментар законів або судових рішень.
У пізньому середньовіччі збільшується кількість літературних праць, присвячених римському праву, з'являються глоси до текстів юридичних пам'яток (з навч. літ.).
ГЛО́СА², и, ж.
Риба родини камбалових із тілом овальної форми і сплюснутими боками.
Глоса поширена в Чорному і Азовському морях, заходить в лимани і низов'я річок (з наук. літ.);
Очі глоси звичайно розміщені на правій стороні, але зустрічаються і лівосторонні особини (із журн.).
Значення в інших словниках
- глоса — Гло́са: — тлумачення незрозумілих місць у творі, особливо у творах стародавніх авторів [47] Словник з творів Івана Франка
- глоса — гло́са іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- глоса — (від гр. glossa — мова, говір) у риториці Арістотеля і пізніше це слова та вирази, що перебувають поза звичайним уживанням, якісь особливі (архаїзми, поетизми тощо). Словник стилістичних термінів
- глоса — -и, ж., лінгв. 1》 Незрозуміле слово або вираз. 2》 Коментар, пояснення до незрозумілих слів і виразів, що даються на полях або в самому тексті стародавніх і середньовічних рукописів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- глоса — Старослово Словник чужослів Павло Штепа
- глоса — • глоса (грец. γλωσσα — мова, говір; застаріле чи рідковживане слово) - рідковживане, незрозуміле слово чи вислів переважно з класичних творів грец. та рим. письменників, з старод. пам'яток писемності; пояснення, переклад цього слова. Українська літературна енциклопедія
- глоса — гло́са (лат. glossa – слово, що потребує тлумачення, від грец. γλώσσα – мова, говір) 1. Невживане або незрозуміле слово чи вираз, що трапляються в тексті, й пояснення до них. 2. Троп, у якому замість загальновживаного слова використано менш вживане. Словник іншомовних слів Мельничука
- глоса — I науковий коментар постанови або вироку суду. II рукописна вставка на полях або між рядками тексту, яка містить пояснення або коментарі до важких для розуміння виразів. Універсальний словник-енциклопедія
- глоса — Гло́са, -си, -сі (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- глоса — ГЛО́СА, и, ж., лінгв. Коментар, пояснення до незрозумілих слів і виразів, що даються на полях або в самому тексті стародавніх і середньовічних рукописів. Словник української мови в 11 томах