глотохронологія
ГЛОТОХРОНОЛО́ГІЯ, ї, ж., лінгв.
Галузь порівняльно-історичного мовознавства, яка займається виявленням швидкості мовних змін і встановленням часу розділення споріднених мов.
Глотохронологію започаткував у 1948–1952 рр. американський лінгвіст М. Сводеш (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- глотохронологія — глотохроноло́гія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- глотохронологія — -ї, ж. Галузь порівняльно-історичного мовознавства, яка виявляє швидкість мовних змін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- глотохронологія — глотохроноло́гія (від грец. γλώττα – мова й хронологія) 1. Розділ лексикології. Вивчає темпи мовних змін, щоб визначити ступінь давності виникнення окремих систем і моделей, їх співвідношення в межах даної мовної сім’ї. Словник іншомовних слів Мельничука