глянути

ГЛЯ́НУТИ, ну, неш, док.

Однокр. до гляді́ти 1.

На Йвася глянула [мати], взяла його тихенько сповила Та, щоб дожать до ланового, Ще копу дожинать пішла (Т. Шевченко);

– Глянула дівчина на мене, засоромилась, очі в долівку (О. Гончар);

Я взяв Грушевичевi рукописи i глянув по кiмнатi, чи не залишаю чого-небудь (Р. Андріяшик);

* Образно. Вже осінь глянула до двору, Мені б до школи в цюю пору (А. Малишко).

◇ Відкри́то диви́тися / гля́нути у ві́чі див. диви́тися;

(1) Гля́нув (подиви́вся, зи́ркнув і т. ін.), на́че (нена́че і т. ін.) п'ятака́ дав (подарува́в, ки́нув і т. ін.) на кого – подивився непривітно, недоброзичливо, із злістю.

Харитонів брат, диякон, глянув сердито на матушок, неначе п'ятака їм кинув (І. Нечуй-Левицький);

– Він так зиркнув на мене, мов п'ятака подарував (Ю. Збанацький);

(2) Гля́нути недо́брим о́ком на кого – за народними уявленнями – поглядом зашкодити, спричинити нещастя, принести кому-небудь горе, невдачу, хвороби і т. ін.; зурочити.

– А чого така смутна? А що в тебе на думці? Оце, як води в рот набрала! Може, на тебе хто недобрим оком глянув? (Марко Вовчок);

(3) Гля́нути стра́хові (стра́ху́, небезпе́ці) у ві́чі – не побоятися, не злякатися чого-небудь.

Ось, волочачи кайдани, .. проходять люди, забиті, залякані люди й не насмілюються звести очі на Хо, глянути страхові в вічі (М. Коцюбинський);

Почували [вітробалчани себе] й кращими, й дужчими та відважнішими, гідними, як і вони [Муха та Невкипілий], сміливо, без страху глянути небезпеці в вічі (А. Головко);

Диви́тися (гляді́ти) / подиви́тися (гля́нути) і́ншими очи́ма (рідше і́ншим о́ком) див. диви́тися;

Диви́тися / гля́нути пра́вді в о́чі (у ві́чі) див. диви́тися;

Диви́тися (зазира́ти, загляда́ти і т. ін.) / подиви́тися (гля́нути, зазирну́ти, загля́нути і т. ін.) сме́рті в о́чі (у ві́чі) див. диви́тися;

Диви́тися / подиви́тися (гля́нути) в ко́рінь див. диви́тися;

Диви́тися (позира́ти) / подиви́тися (гля́нути) во́вком див. диви́тися;

(4) [І] вго́ру гля́нути ні́коли (нема́ коли́, нема́є ча́су і т. ін.) кому і без дод. – хто-небудь постійно зайнятий якою-небудь роботою, справою, не має вільного часу.

За тією клятою панською роботою світу не видно, вгору нема коли глянути (С. Васильченко);

Учасники Великої Вітчизняної війни, які пропустили кілька років [навчання], – їм ніколи і вгору глянути, у них нема ні дня, ні ночі, треба надолужувати час (Ю. Яновський);

За всю зиму Ілько Сторожук так і не вибрався жодного разу додому, бо такі курси – вгору ніколи глянути (М. Зарудний);

(5) [І] гля́нути ги́дко – дуже поганий, бридкий.

Коли б вона була гарна, то мені не так було б жаль, а то ж така тобі погана, що й глянути гидко (І. Нечуй-Левицький);

Розхристаний [Карпо], розперезаний, без чобіт – гидко глянути (М.Коцюбинський);

(6) Куди́ не глянь (не кинь):

а) скрізь, усюди.

І куди не глянь все було всипане росою, неначе жаринками, що вночі міняться і ворушаться над нами, тримаючися вітром на небі до самого ранку (Т. Осьмачка);

б) у всьому, зі всіх боків.

І війська мав свого чимало, І грошиків таки бряжчало, Куди не кинь був Турн царьок (І. Котляревський);

– Якось скинемось! Уже ж для такого дiла грiх не стягтися, бо воно таки справдi добре дiло буде, куди не глянь, – упевняв Зiнько (Б. Грінченко);

Куди́ не кинь / не скинь (не гля́неш, не оки́неш і т. ін.) о́ком <�Куди́ [ті́льки (лиш)] [не] гля́не о́ко> див. о́ко¹;

(7) Лю́бо о́ком гля́нути – дуже гарний, привабливий.

По найновішому її [хату] поставив плану, З мансардою, з балконом на леваду, Зробив таку, що любо оком глянуть: Що від садка, що збоку, що з фасаду (О. Підсуха);

Не дава́ти / не да́ти і вго́ру гля́нути див. дава́ти;

(8) Хоч [би] одни́м о́ком гля́нути (подиви́тися) на кого – що – уживається для вираження чиєї-небудь заповітної мрії побувати десь або зустрітися з кимсь.

– Чи гляну я на ті гори коли-небудь хоч одним оком? (Т. Шевченко);

Хотілося б мені хоч на одну хвилину в своє село, хоч одним оком подивитися на його [на нього] (Панас Мирний);

Всі вже забули рідну стріху, .. тільки мене тягнуло додому.., хоч би одним оком глянути на ту леваду (М. Лазорський);

Як (мов, ні́би і т. ін.) у во́ду диви́тися / гля́нути див. диви́тися.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глянути — (однократне до глядіти) подивитися, зиркнути, діал. глипнути, (очима) блимнути, блиснути// блим, блись, кинути оком, блимнути оком. Словник синонімів Полюги
  2. глянути — гля́нути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. глянути — звести (підвести) очі на кого, на що; кинути оком (очима) на кого, на що; блимнути очима на кого; (подивитися непривітно, злісно) пропекти поглядом кого. Звела очі, аж проти мене, на липовій лавці старий, старий дід (Марко Вовчок, 1, 1955... Словник фразеологічних синонімів
  4. глянути — -ну, -неш, док. Однокр. до глядіти 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. глянути — відкри́то гля́нути у ві́чі кому. Не соромитися перед ким-небудь за свої вчинки. Сумніви весь час тривожили, чи саме так треба жити, щоб ти відкрито могла глянути в вічі і капітанові, і тому безногому .. Мамайчукові (О. Гончар). Фразеологічний словник української мови
  6. глянути — ГЛЯ́НУТИ, ПОГЛЯ́НУТИ, ПОДИВИ́ТИСЯ, ЗИ́РКНУТИ, СПОГЛЯ́НУТИ рідше, ЗГЛЯ́НУТИ рідше, ЗИРНУ́ТИ рідше, ЛУ́ПНУТИ фам., ГЛИ́ПНУТИ діал., ПОГЛИ́ПНУТИ діал.; БЛИ́МНУТИ, БЛИ́СНУТИ, ЗБЛИ́СНУТИ, БЛИ́КНУТИ (перев. зі сл. очима, оком, поглядом). Гляньте, хлопці!... Словник синонімів української мови
  7. глянути — Гля́нути, гля́ну, гля́неш; глянь, гля́ньмо, гля́ньте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. глянути — ГЛЯ́НУТИ, ну, неш, док. Однокр.до гляді́ти 1. На Йвася глянула [мати], взяла його тихенько сповила Та, щоб дожать до ланового, Ще копу дожинать пішла (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  9. глянути — Глянути, -ну, -неш гл. Однокр. в. отъ глядіти. Глянуть, взглянуть, посмотрѣть. Ой як гляну на хустину, — згадаю дівчину. Мет. 23. Словник української мови Грінченка