1. Словник української мови у 20 томах

глянцювати

ГЛЯНЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, ГЛЯНЦУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що.

Наводити глянець, глянц.

Бере [столяр] політуру й глянцує [деталь] до блиску (Л. Первомайський);

Його черевики були чисті, і Йосип тільки глянцював їх, орудуючи щітками, а потім сукнянкою (Б. Харчук);

Сідалковський справді каліграфічно написав собі візитку, перефотографував її і цілу ніч друкував, глянцював, висушував й вирізав (О. Чорногуз).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глянцювати — глянцюва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. глянцювати — -юю, -юєш, глянцувати, -ую, -уєш, недок., перех. Наводити глянець, глянц. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. глянцювати — ПОЛІРУВА́ТИ (обробляючи певним чином якусь поверхню, надавати їй блиску), ШЛІФУВА́ТИ, ГЛЯНСУВА́ТИ (ГЛЯНЦЮВА́ТИ) (ГЛЯНЦУВА́ТИ). — Док.: відполірува́ти, пополірува́ти, відшліфувати, пошліфува́ти, наглянсува́ти, ви́глянцувати. Словник синонімів української мови
  4. глянцювати — ГЛЯНЦЮВАТИ, ю́ю, ю́єш, ГЛЯНЦУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Наводити глянець, глянц. Бере [столяр] політуру й глянцує до блиску (Перв., II, 1958, 363). Словник української мови в 11 томах