1. Словник української мови у 20 томах

гніздюк

ГНІЗДЮ́К, а́, ч., іст., зневажл.

Козак, що осів на одному місці і веде спосіб життя хлібороба.

Він винувато зирнув на сусідів, на свою шаблю – скільки років висить без діла, а хазяїн зовсім уже гніздюком зробився, гречкосієм (П. Панч);

– Піду десь до старшини зимувати або до гніздюка-гречкосія (З. Тулуб);

Саме так [по-сімейному] проведуть Різдво оці гніздюки, сидні, як бридливо називають їх на Січі козаки. А голота нап'ється, порозквашує один одному носи, повибиває вікна в шинках (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гніздюк — гніздю́к іменник чоловічого роду, істота козак, що осів на одному місці і веде спосіб життя хлібороба іст., зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. гніздюк — -а, ч., іст., зневажл. Козак, що осів на одному місці та має власне господарство. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гніздюк — див. хліб Словник синонімів Вусика
  4. гніздюк — ГНІЗДЮ́К, а́, ч., іст., зневажл. Козак, що осів на одному місці і має власне господарство. Він винувато зирнув на сусідів, на свою шаблю — скільки років висить без діла, а хазяїн зовсім уже гніздюком зробився, гречкосієм (Панч, III, 1956, 26)... Словник української мови в 11 томах
  5. гніздюк — Гніздюк, -ка м. 1) Запорожець, сѣвшій на хозяйство. КС. 1883. XI. 502. 2) Неудачный хлѣбъ? Ось іди, чоловіче, якого я гніздюка напекла!... Той гніздюк так і росплився по черені і ростріскавсь. Г. Барв. 323. Словник української мови Грінченка