гніздюк

Значення в інших словниках

1. гніздюк — гніздю́к іменник чоловічого роду, істота козак, що осів на одному місці і веде спосіб життя хлібороба іст., зневажл. Орфографічний словник української мови
2. гніздюк — -а, ч., іст., зневажл. Козак, що осів на одному місці та має власне господарство. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гніздюк — ГНІЗДЮ́К, а́, ч., іст., зневажл. Козак, що осів на одному місці і веде спосіб життя хлібороба. Він винувато зирнув на сусідів, на свою шаблю – скільки років висить без діла, а хазяїн зовсім уже гніздюком зробився, гречкосієм (П. Словник української мови у 20 томах
4. гніздюк — ГНІЗДЮ́К, а́, ч., іст., зневажл. Козак, що осів на одному місці і має власне господарство. Він винувато зирнув на сусідів, на свою шаблю — скільки років висить без діла, а хазяїн зовсім уже гніздюком зробився, гречкосієм (Панч, III, 1956, 26)... Словник української мови в 11 томах
5. гніздюк — Гніздюк, -ка м. 1) Запорожець, сѣвшій на хозяйство. КС. 1883. XI. 502. 2) Неудачный хлѣбъ? Ось іди, чоловіче, якого я гніздюка напекла!... Той гніздюк так і росплився по черені і ростріскавсь. Г. Барв. 323. Словник української мови Грінченка